А чи задумувалися ви, скільки заробляли наші із вами предки, які мешкали 100 років тому назад у повітовому місті Проскурові та на що вони могли потратити свої кревні?!
Не дивлячись на те, що у 1925 році, на наших теренах, реалізовувався курс Нової економічної політики, так званого НЕПу, великими заробітками та статками наймані працівники похвалитися не могли. Адже середня зарплата у місті Проскурів становила 27,55 червінцевих карбованців. Найбільші заробітки мали зайняті у поліграфічній промисловості – 44,56 карбованців. Почесне друге місце за доходами міцно тримали робітники, які були зайняті добуванням та обробкою природних мінералів (у наших краях це камінь, глина, пісок) – 38,87 карбованців, а на третьому місці були працівники керамічної промисловості (виробництві цегли і черепиці) із зарплатою у 35,3 карбованці. Найменші заробітки мали робітники сфери обробки металів – 24,17 карбованців, трохи більше отримували задіяні у цукрово-рафінадній і харчово-смаковій промисловостях, відповідно, 25,96 та 26,25 карбованців.
Для кращого розуміння тодішніх доходів та статків, їх варто порівняти із тим рівнем цін, який було встановлено у цей же період на продукти та промислові товари. Відразу слід наголосити на тому, що при здійсненні операцій купівлі-продажу оперували не звичною нам метричною системою – грами/кілограми/літри, а дореволюційною системою мір, де основними показниками були пуд – 16 кілограм та фунт – 453 грами, деякі товари продавали десятками. А самі ціни дуже сильно коливалися залежно від пори року та від того хто торгував товаром – приватник чи державна торгівля. Тому ми будемо використовувати середньорічний показник.
Вартість пуда жита складала 60 копійок, а пшениці – 1,25 карбованця; борошно, яке було отримано із цих злаків вже коштувало 95 копійок та 2,3 карбованці, відповідно. Досить дорогими були овес – 85 копійок, ячмінь – 80 копійок за пуд. Це пояснюється тим фактом, що значна частина цих зернових йшла на корм коней і волів, які були тогочасною основною тягловою силою та «машинами» для обробітку землі. Просо і гречка, які йшли в раціон людей коштували 75 та 65 копійок за пуд. А от пшоно і гречані крупи, які були виготовлені із них, коштували вже 4 та 3 копійки за фунт.
Наш другий хліб – картопля обходилася міським мешканцям у 20 копійок за пуд, а от ще один делікатес – сало вартувало 26 копійок за фунт. Дороговартісним було масло – 60 копійок за фунт, більш доступною була олія – 24 копійки за фунт. Молоко продавалося у літрах і коштувало 9,5 копійок, що пояснюється малою кількістю корів в місті та проблематичним його підвозом із приміських сіл. Це зараз немає проблеми привезти його власним автотранспортом чи на приміському поїзді, а тоді такі засоби пересування були відсутні як клас. Майже золотими були курячі яйця – 25 копійок за десяток. Така ціна пояснюється низьким поголів’ям курей у присадибних господарствах проскурівчан, яке, в середньому, становило 3-4 курки. А враховуючи те, що тогочасні сім’ї були в кілька разів більші за теперішні, а централізоване виробництво яєць на птахофабриках було відсутнім (як, до речі і самі птахофабрики) то стає зрозумілим, що лишків цього продукту просто напросто не було. Підтверджує ці слова і порівняння ціни на яйця із ціною на оселедці – вона була однаковою 25 копійок, але оселедець ще потрібно було привезти, у той час як яйця були місцевого виробництва. Вартість фунту баранини та яловичини складала 10 копійок, а свинини – 18 копійок. Любителі солодкого чаю повинні були викласти 36 копійок за фунт цукру-рафінаду, а от сіль коштувала 3 копійки за цю ж міру. До предметів тогочасного розкошу можна віднести сірники – 15 копійок за десяток, а фунт гарного мила для місцевих модниць обходився у 25 копійок.
Коли ж говорити про промислову групу товарів, то відразу слід назвати ціни на взуття та одяг. Чоботи вартували 17 карбованців, а чорне грубе сукно продавалося по 8 рублів за метр. За тодішньою модою мало хто купував вже пошиті речі, люди воліли купити матеріал та пошити собі одяг у професійного кравця, якими, як правило, були місцеві євреї. Простіші сорти матерії, як то домотканне полотно, ситець та бавовняну бумазею, можна було купити за 34, 56 та 80 копійок за метр. Фунт цвяхів коштував 35 копійок, лист скла – 1,8 карбованця, гас, яким заправляли лампи для освітлення приміщень – 5,5 копійок за фунт, а вартість дров без транспортування складала 18 копійок за пуд. Молодого коня можна було придбати за 55 карбованців, а за пару волів просили 113 карбованців, дійна корова коштувала 36, а вгодована свиня – 27 карбованців.
Аналіз цих показників, на перший погляд, дає змогу зробити висновок, що зарплата спокійно покривала потреби найманого працівника. Але ця думка є вірною, коли ми говоримо лише про одну людину. Отримана зарплата йшла на забезпечення сім’ї робітника, яка, як правило, складалася із батька, матері та кількох малих дітей і тоді рівень фінансового забезпечення, а відтак і благополуччя, різко падав і стає зрозумілим чому на всіх дітей була лише одна пара чобіт…
Ukrainian