Думаю, що для переважної більшості читачів і шанувальників клубу Е2 не складе труднощів назвати країни, які мають багатовікову традицію виноробства. На території Європи у трійку лідерів, залежно від обсягів виробництва, традиційно входять Франція, Італія та Іспанія. Але мова сьогодні піде про Португалію, яка теж знаменита своїми винами, серед якого почесне місце займає мадера. Відразу зазначу, що цей допис не має нічого спільного із пропагандою чи рекламою алкоголю, а має на меті лише розширення ерудиції читачів!
Законодавство Європейського Союзу визначає, що мадерою може називатися вино, яке вироблене на острові Мадейра, який належить Португалії та розташований недалеко від Африканського континенту. Виробництво вина здійснюється із використання місцевих сортів винограду, причому 85% усієї мадери виготовляється із сорту червоного винограду Негра Моле. Вже 400 років основним експортним товаром Мадейри є вино мадера, виноград для якого, в силу малої території (740 км2) гористого і лісистого острова,
вирощується на обмеженій площі в 500 гектарів. А сам виноград збирається виключно ручною працею, без залучення механізмів. Усе це і обумовлює високу ціну пляшки мадери.
Поява цього виду вина тісно пов’язана із епохою Великих географічних відкриттів та морськими океанічними подорожами. Наприкінці XVI століття острів Мадейра став відправною точкою для кораблів, які вирушали у Америку, Індію чи Південно-Східну Азію. Екіпажі вітрильників тут брали воду для своїх потреб та запасалися місцевим вином, яке добавляли у воду під час плавання, тим самим знезаражуючи її та запобігаючи спалаху інфекцій та отруєнь під час плавань. Окрім того, досить часто, вино виступало і у якості європейського товару, який обмінювався на прянощі чи дорогоцінні метали, які привозились із-за океану.
Існує дві версії появи мадери. За однієї із них, для власних потреб було взято стільки вина, що його не змогли випити моряки під час свого плавання до Індії і тому були змушені із його залишками повернутися назад, у Європу. Згідно другого варіанту, капітан корабля, який був завантажений вином з Мадейри, відмовився сплачувати велике ввізне мито за свій вантаж, яке захотіли отримати індуси, та вирішив повернутися назад, не дивлячись на комерційні збитки.
Як би там не було, але після повернення в Європу, провівши кілька місяців у морі в різних кліматичних зонах та 4 рази перетнувши екватор, з’ясувалося, що вино у діжках кардинально змінило свої властивості – його смак став яскравим, аромат насиченим, а колір набув яскраво вираженого бурштинового відтінку. Отриманий напій почали називати «vinho da roda» – «вино, яке здійснило кругосвітнє плавання». Жінки почали його використовувати у якості парфуму для кишенькових хусточок, вимочуючи їх у вині, після чого вони набували стійкого запаху, який у вищому світі вважався вишуканим і елегантним. Англійський герцог Джордж Плантагенет Кларенський, якого мали стратити за вироком суду за участь у змові проти короля Едуарда IV, попросив щоб його втопили у бочці із мальвазією – найбільш солодким різновидом мадери. За іншою версією цієї легенди – щоб його похоронили у діжці з цим вином. Кажуть, що саме бокал з мадерою підняв Джордж Вашингтон у честь проголошення Декларації про незалежність США.
Вино настільки припало до вподоби поціновувачам, що португальці спочатку спеціально відправляли кораблі із вином з Мадейри у тривалі плавання, маючи на меті отримати мадеру. Згодом, прорахувавши затратність таких подорожей, почали проводити досліди, сподіваючись отримати це вино не під час морських подорожей, а безпосередньо на суші. За основу було взято зміну температур (вино підігрівали) протягом тривалого часу та постійно збовтували у бочках для імітації процесу морської качки.
Методом проб і помилок було розроблено технологію мадеризації, яка отримала в Португалії назву «estufagem» і при якій до молодого вина додається виноградний спирт, після чого воно піддається тривалому термічному впливу і оксидації. Для цього, протягом 3 місяців вино у спеціальних баках із нержавіючої сталі підігрівається до температури 45-50 градусів Цельсія, гарячою водою через складну систему труб, які розміщені на зовнішній стороні баків. Подальше визрівання мадери здійснюється у 600 літрових діжках, які розташовуються у спеціальних сховищах «estufas» та триває від 2 до 5 років. Таким методом витримується 90% усієї виробленої мадери
Мадера відноситься до десертних або сухих видів вина і легко впізнається по своєму бурштиновому кольору та карамельно-горіховому смаку. Як правило, це кріплене вино із вмістом спирту від 17 до 23% і не дуже солодке, із вмістом цукру від 20 до 100 грам на літр. Це одне з небагатьох вин, які із віком стають лише кращими, у той час, як звичайне вино, внаслідок тривалого зберігання, може перетворитися у добре відомий виноградний оцет.
Суха мадера гарно підходить до риби, суші, фруктів та сирів. Напівсуха – гармоніює із м’ясними стравами і супами. Солодка – чудово підгодить для десертів. Окрім цього, вона може бути складовою частиною коктейлів та соусів. Як правило, напій подається у бокалах тюльпаноподібної форми.
Ukrainian