В розмовній мові пересічного українця під фразою «Велика Китайська стіна» розуміється якась грандіозна будівельна конструкція із великими затратами і сумнівними вигодами від її створення. Ця фраза прямо корелюється із назвою найбільшого світового довгобуду, який створювався починаючи із ІІІ-го до середини XVII-го століття нашої ери на півночі сучасного Китаю.
Для будівництва цієї стіни, в окремі часові періоди, залучалося до 20% від усього дорослого населення країни, які протягом століть, змогли довести її довжину до більш ніж 21 тисячі кілометрів (якщо враховувати відгалудження). Основна ж ділянка стіни становить трохи менше 9 тисяч кілометрів. Відразу слід наголосити, що не на усій своїй протяжності Велика Китайська стіна має вигляд як на цьому фото. Така якість робіт характерна для будівництва в завершальний період створення стіни і є радше винятком. В багатьох місцях вона має вигляд насипаного земляного валу. Подібні споруди є і в Україні – Змієві вали поблизу Києва і навіть на Поділлі, у кількох десятках кілометрів від Хмельницького – Траянові вали.
Величезні ресурси були витрачені на створення стіни, яка, як говориять нам історики у школі, за задумом ініціаторів її побудови, мала б захищати мирних жителів китайських провінцій від їх войовничих північних сусідів. Проте, ті ж таки історики стверджують, що ніякого мілітарно-оборонного значення Велика Китайська стіна ніколи не відігравала, тобто жодного разу не рятувала Китай та його мешканців від ворожої навали. Будь-яке, більш-менш, організоване військо долало її з легкістю. Але китайські правителі з незрозумілою впертістю продовжували її будувати. Важко запідозрити їх в нераціональності та марному витрачанні своєї казни протягом віків. Тому, причина її побудови була не в обороні своїх земель, а в чомусь зовсім іншому.
У 2020 році, міжнародна група вчених із США, Ізраїлю та Монголії, нанісши на карту усі ділянки Великої китайської стіни та детально їх проаналізувавши, прийшли до висновку, що найбільш правдоподібною версією призначення побудови є фінансово-економічна. Будівництво стіни та впорядкування переходів через неї у визначених місцях дозволило взяти під тотальний державний контроль торговельні шляхи, що значно спростило адміністрування податків і митних зборів, переміщенням товарів (в тому числі і стратегічних для Китаю, наприклад шовку або чаю) і людей. Якщо одній людині особливих проблем перебратися через стіну не стане, то торговельному каравану, у якому товари, вози і тяглові чи в’ючні тварини, це буде неможливо. А отже, виникає потреба скористатися спеціально облаштованим переходом, де його чекатимуть фіскали і доведеться платити офіційні і неофіційні податки.
У ключових точках Великої китайської стіни – гірських ущелинах, оазах, перехрестях караванних шляхів будувалися прикордонно-митні застави, які мали міцні військові гарнізони та державних чиновників. На останніх покладався контроль над товарними потоками і утриманням податків. Найбільш відомим прикордонним пунктом такого типу є застава Цзяюй, яку було побудовано на заході Китаю, у гірському проході, який неможливо було обминути подорожуючим або торговцям. Її ще називають «Західними воротами Китаю». Конструктивно, прикордонний форт було «вмонтовано» у Велику Китайську стіну, яка була північною і південною стінами застави, із висотою у 11 метрів.
Якщо ми відкинемо стару і зашкарублу версію оборонного призначення Великої Китайської стіни та приймемо до уваги фінансово-економічну версію причин її будівництва протягом століть і різних династій китайських імператорів, то відразу стає зрозумілою і готовність Китаю тратити величезні кошти в її побудову, і затятість будівників стіни, і економічна доцільність такого інфраструктурного проекту, і його фіскальний та торговельний вплив на сухопутну торгівлю.