Пересічного українця не здивуєш тюльпанами. Ця квітка міцно «прописалася» як на наших приватних обійстях, так і на міських клумбах. Переважна більшість із нас знають, що тюльпан – це символ Нідерландів, як кленовий лист – символ Канади. І усі знають про традицію дарувати тюльпани жінкам у особливий весняний день.
Цікаво, що свою тріумфальну ходу тюльпани розпочали із Константинополя, куди потрапили як товар, що завозився із країн Сходу. Після захоплення Константинополя османами, тюльпани стали символом їх влади. За часів султана Мехмеда ІІ Завойовника, який і перетворив Константинополь у Стамбул, тюльпани вирощувалися у 12 тюльпанаріях, за якими доглядало більше 900 садівників. У XVI столітті тюльпани потрапили до Нідерландів, куди їх завезли місцеві мореплавці (за однією із версій це зробив Шарль де Леклюз – керуючий ботанічним садом міста Лейден), а згодом вони розпочали свій тріумфальний хід по усій Західній Європі, де, як виявилось, ґрунти були чудово пристосовані для їх вирощування. Європейські тюльпани втратили свій різкий запах, зате отримали більший бутон і, за рахунок мутацій, почали бути різнокольоровими. Ці кольори перемішувалися між собою і утворювали чудові візерунки-мозаїки. Виглядали вони в період свого цвітіння надзвичайно привабливо та дуже високо цінувалося усіма без винятку. Такі квіти та їх насіння-цибулини називалися «Адміралами» і «Генералами», а їхня ціна в десятки і сотні разів була вищою за квіти і насіння звичайних сортів. Цибулини найвідомішого сорту Semper Augustus продавалися по 1000 гульденів за штуку. Щоб мати уявлення про тогочасний ціновий діапазон, достатньо сказати що це був еквівалент 10 кілограмів срібла, або заробітна плата ремісника за 3 роки, або ж третина від річного заробітку успішного середньостатистичного голландського купця.
Саме найбільш цінні сорти тюльпанів і стали причиною дуже серйозної економічної кризи та були основою фінансової піраміди в Нідерландах. Зважаючи на їхню рідкість та труднощі в отриманні необхідного забарвлення, ціни на них постійно росли, що не могло не викликати спекуляцій та спекулятивних очікувань. Адже цибулини тюльпанів почали купувати не для вирощення квітів, а їхнього подальшого перепродажу. Тюльпанами та їхніми цибулинами торгувати всі – і селяни, і ремісники, і знать. Всі вони очікували швидких прибутків, для чого почали відмовлятися від звичних їм занять, та вкладати гроші у купівлю квітів та їх цибулин, дуже часто влізаючи у борги та беручи кредити.
Було створено тюльпанову біржу, на якій щоденно проводилися торги і де з’явилися «тюльпанові ф’ючерси», згідно яких покупець міг купити у майбутньому, за фіксованою ціною, цибулини тюльпанів, а через певний період часу продати це зобов’язання продавця іншому покупцю, за іншою, як правило, більшою ціною. Таким чином, він отримував спекулятивний прибуток, так і жодного разу не потримавши товар у руках.
Цей тюльпановий психоз тривав 4 роки – із 1633 до 1637. А сумарний ринок тюльпанів та їх цибулин оцінювався у 40 мільйонів гульденів, що становило вартість 6-ти Ост-Індських компаній, або 12-ти кратну капіталізацію найбільшого банку Амстердаму (3,5 млн. гульденів).
В січні 1637 року одну цибулину сорту Semper Augustus було продано за 10 тисяч гульденів, що складало у золотому вимірнику 7,7 кілограмів цього металу. А вже через місяць, 16 лютого 1637 року спекулятивна бульбашка луснула – за один день ціни на тюльпанові цибулини впали на 30% і в подальшому падіння продовжилося. На ринку почалася паніка, десятки тисяч тюльпанових спекулянтів залишилися ні з чим, маючи на руках «тюльпанові ф’ючерси», зобов’язання за яким ніхто не збирався виконувати. А це викликало найбільшу кризу в голландському суспільстві – кризу довіри. Адже раніше, торгові контракти були святинею, хто їх порушував, той мав покинути професію. Тому ця історія обумовила подальшу трансформацію торгового права, а ціни на тюльпани та їх цибулини поступово стабілізувалися, досягнувши свого реального ринкового рівня, а вирощування квітів стало однією із сучасних економічних спеціалізацій Нідерландів.
У образотворчій сфері, тюльпаноманія висміювалася голландськими живописцями, які були свідками усіх цих подій. Так Ян Брейгель-молодший у 1640-х роках створив сатиричний шедевр, який отримав назву «Алегорія тюльпаноманії», де в ролі тюльпанових спекулянтів відобразив мавп і в алегоричній формі показав людську дурість і жадібність.
Приблизно у цей же час, Хендрик Пота створив ще один шедевр на тему тюльпанової бульбашки, який серед поціновувачів мистецтва відомий під назвою «Колісниця Флори». На своїй картині він зобразив колісницю із богинею рослин – Флорою та її супутниками, які прикрашені тюльпанами. Цей транспортний засіб прості люди, під яким легко впізнати простих спекулянтів-невдах, штовхають згори до низу, у напрямку моря. Таким чином художник висловив своє бачення краху тюльпанової біржі.
Безперечно, що не дивлячись на усі перипетії, тюльпани міцно «вросли» в культурне, естетичне і економічне середовище європейців. Історія з тюльпаноманією навічно прописалася в підручники з економічної історії, проте, зовсім не відбила бажання насолоджуватися у весняну пору цим творінням природи (і трошки людини).
Ukrainian