(До дня науки)
Одного дня 1884 року, на вокзалі американського міста Бостон з потяга зійшла вже немолода пара у недорогому одязі. Кінцевою метою їх подорожі був Гарвардський університет – найбільш престижний та відомий університет не лише у США але й у світі, заснований ще у 1636 році. В самому університеті вони сподівалися потрапити на прийом до його президента – Чарльза Вільяма Еліота (який, до слова, займав цю посаду більше 40 років – із 1869 по 1909 роки). Проте, президентський секретар, оцінивши їх зовнішній вигляд, моментально розпізнав у них провінціалів та протримав у приймальні кілька годин, сподіваючись що вони все ж таки підуть. Але відвідувачі були налаштовані рішуче і тому, врешті-решт, зуміли зустрітись із президентом Гарварду, який від цієї зустрічі теж не був у захваті та відразу став високомірно поводитись із своїми відвідувачами.
– У нас був єдиний син, він провчився рік у Вашому університеті, любив його та був щасливим у його стінах – сказала жінка. – На жаль, він помер від хвороби і ми, його батьки, хотіли б на території Гарварду залишити пам’ять про нього.
– І як ви це бачите? – зневажливо запитав президент. – Ви поставите тут йому пам’ятник? Але місце для пам’ятників на кладовищі! Ми не можемо ставити на території університету пам’ятники для всіх хто тут вчився і помер!
– Ні – відповіла жінка. – Ми не хочемо поставити пам’ятник. Ми з чоловіком хочемо побудувати тут новий навчальний корпус.
Президент Еліот подивився на недороге плаття жінки та поношений костюм її чоловіка та запитав:
– А ви уявляєте, у яку суму обійдеться будівництво нового приміщення? Тут мова йтиметься, як мінімум, про суму в мільйон доларів! Усі приміщення, будівлі та споруди Гарварду оцінюються у 7 мільйонів! – не без гордості промовив він.
Запанувала незручна тиша. Президент подумав що розмову завершено і він, нарешті, спровадить, неочікуваних відвідувачів.
– Так мало коштує побудувати університет?! – раптом сказала жінка. – То чому б нам не спробувати побудувати свій?!
І подивилася на свого чоловіка, який ствердно кивнув…
Відвідувачами Гарварду були подружжя Джейн та Леланда Стенфорди, єдиний син яких народився після 18 років бездітного шлюбу батьків та помер від тифу у віці 16 років. Леланд Стенфорд був успішним юристом, бізнесменом, залізничним магнатом, сенатором від штату Каліфорнія та її 8-им губернатором. Кажуть, що після смерті сина Леланд сказав своїй дружині фразу – «Нашими дітьми будуть усі діти Каліфорнії».
Вже наступного 1885 року у Каліфорнії, в місті Пало-Альто, було засновано Leland Stanford Junior University – Університет Леланда Стенфорда-молодшого, який зараз більш відомий під своєю скороченою назвою – Стенфорд. До кінця своїх днів (Леланд помер у 1893 році, а Джейн – у 1905 році) подружжя опікувалося своїм дітищем. Їхня сімейна усипальниця знаходиться на території Стенфорду.
Перших студентів університет прийняв у 1891 році. За свою історію він зазнавав злетів та падінь, проте, справжнім проривом стала пропозиція викладачів, випускників та студентів про створення на його базі промислового центру високих технологій, який широко відомий у світі під назвою Кремнієва долина. Сьогодні цей заклад освіти входить до числа найпрестижніших світових університетів (у ТОП-5), а серед його випускників та викладачів десятки лауреатів Нобелівської премії, засновники успішних бізнесів світового рівня, люди, які щоденно змінюють наше життя.
Ukrainian