Однією із характерних ознак людської цивілізації можна сміливо назвати наявність грошей, які використовуються у досить різноманітних іпостасях – і як засіб платежу, і як засіб нагромадження, і як засіб обігу. Цікаво, що в різні часові періоди і на різних територіях у якості грошей використовувалися не лише вироби із дорогоцінних металів, але й найрізноманітніші предмети, що мали або мають (саме так, адже ця традиція існує і дотепер) власну цінність для людей.
В Шумері у якості платіжного засобу використовувалися прутки, які виготовлялися із різного металу (міді, заліза, золота). Усі вони були чітко стандартизовані, тобто мали однакову форму, профіль, вміст металу, масу. За цим чітко слідкували спеціальні чиновники, адже ця «валюта» обслуговувала господарський товарооборот тогочасної месопотамської спільноти.
3,5 тисячі років тому назад, на території сучасного Китаю, в якості платіжного засобу використовувалися мушлі особливого виду, які називаються «каурі». Для переведення мушель у категорію грошей достатньо було просвердлити у них дірку. Цей платіжний засіб був настільки популярний, що швидко поширив свій вплив на Японію, Індію, Філіппіни, Південно-Східну Азію, Східну Африку. Ці ракушки зустрічаються навіть у Східній Європі, наприклад, у похованнях давньоруської доби, що свідчить про розвинену торгівлю та їх використання не лише як засобу платежу, але і як засобу нагромадження, у якості інвестиційного активу. На Філіппінах від цієї валюти відмовилися у 1800 році, а у Індії і окремих провінціях Китаю – протягом ХІХ століття. А в окремих регіонах острова Папуа-Нова Гвінея вони і зараз є законним платіжним засобом.
У Стародавньому Римі такою цінністю була сіль. Вона дуже цінилася, особливо в тій місцевості, яка знаходилася далеко від соляних покладів. Заробітна плата державним службовцям і чиновникам виплачувалася сіллю і називалася «salarium» – сіль. Саме звідти бере початок назва «заробітна плата» у сучасній англійській (salary) та французькій (salaire) мовах. До речі, сіль у якості грошей, використовується і сьогодні серед африканських племен, які живуть на території сучасної Ефіопії.
Аналогом сучасних цифрових грошей є платіжні засоби островів Яп. Ці острови, розташовані у західній частині Тихого океану вкрай бідні на корисні копалини. Тому, у якості грошей, використовувалися камінні плити круглої форми із діркою посередині, які називаються «раї». Цікаво, що це каміння видобувалося на сусідніх островах на перевозилося на каное місцевими тубільцями. Розмір цих грошей є дуже різноманітним, найбільша грошова одиниця має діаметр у 4 метри та вагу у 4 тони. Цікаво, що купівельна спроможність такої валюти-раї залежить не від розміру чи ваги, а від історії. Наприклад, із якими труднощами довелося зіштовхнутися місцевим «заробітчанам» під час транспортування, або скільки людей загинуло в цьому процесі, чи яка визначна місцева особистість доставила цей камінь на острови Яп. Тобто, про кожен із цих каменів вам можуть розказати історію. При здійсненні розрахунків ніхто великих каменів не переносить (хоча наявність дірки посередині і передбачає таку можливість), а в присутності свідків робиться оголошення про зміну каменем свого власника.
Давню тисячолітню історичну традицію використання сиру у якості платіжного засобу можна прослідкувати в Італії. І навіть зараз один із італійських банків Credito Emiliano видає кредити під заставу молодого пармезану. Для цього банк побудував спеціальне сховище, де цей сир визріває в процесі, коли його власник виплачує позику. Якщо ж позика не виплачується, то банк продає визрілий пармезан по ринковій ціні.
Ukrainian