Кажуть, що на будівлі Служби внутрішніх доходів Міністерства фінансів США знаходиться напис «Податки – це плата за цивілізацію». Із цим твердженням важко сперечатися, однак, подекуди і подеколи, запровадження окремих нових видів податків не може не викликати, як мінімум, усмішки і, як максимум, – здорової критики. Світова фінансова та податкова історія знає чимало подібних прикладів. Ось деякі із них.
У 2005 році в американському штаті Теннессі було запроваджено податок на психотропні речовини, в перелік яких увійшли марихуана, кокаїн, екстезі та інші. Сплачувати податок торговці наркотиками повинні анонімно, а у випадку свого затримання вони можуть пред’явити квитанції про сплату і тим самим гарантовано пом’якшити свою провину і зменшити покарання за свою діяльність. А конгресмени-демократи пішли ще далі – вони порахували, що якщо легалізувати марихуану у всіх штатах (зараз це зроблено у, приблизно, половині), то запровадження акцизу в розмірі 50 доларів за унцію цих легких наркотиків, щорічно забезпечить державній скарбниці додаткові доходи у 20 млрд дол. США. Як би там не було, але не завжди фінансові вигоди мають перевагу над моральними і тому до подібних ідей ставитись потрібно вкрай обережно.
Однією із характерних зовнішніх ознак іміджу президента Дональда Трампа є його любов до загару, що чітко видно на відео- та фотоматеріалах. Є кілька різнопланових припущень щодо цього – і про те, що загар – це невід’ємна ознака успішних мешканців Флориди, де у своєму маєтку любить проводити вільний час 45-ий і одночасно 47-ий президент США; – і про те, що засмагою маскуються дерматологічні проблеми у його здоров’ї; – і, що оранжевий колір обличчя – це природня реакція на постійні стреси, які є повсякденними супутниками успішного бізнесмена і політичного діяча. Але разом із тим, одним із елементів реформи сфери охорони здоров’я у США, яка розпочалася ще у 2007 році, за президенства Барака Обами, стало запровадження додаткового податку за можливість відвідати солярій. Сьогодні кожен американець, який скористається цією послугою, повинен сплатити його у розмірі 10% від вартості наданих послуг.
Десятки провідних країн світу, в рамках своєї боротьби із ТОП-3 причин високої смертності серед свого населення, а це діабет, інфаркт, інсульт, активно використовують податкові важелі впливу. У квітні 2018 року у Великобританії вступив в силу закон про податок на безалкогольні напої із високим вмістом цукру. Якщо вміст цукру більше 8 грам на 100 мілілітрів, то виробник сплачує 24 пенси податку за 1 літр напою. Якщо ж вміст цукру коливається між 5 і 8 грамами – то податок становить 18 пенсів. Очікувалося, що запровадження цієї новації принесе в казну 520 мільйонів фунтів додаткового доходу вже в перший рік оподаткування, але, насправді, сума зборів становила 240 млн фунтів стерлінгів. Це пояснюється тим фактом, що більше половини виробників солодкої безалкоголки почали змінювати рецептуру напоїв у бік зменшення вмісту цукру, та й і споживачі почали змінювати свої уподобання на користь напоїв із меншим вмістом цукру, адже вони виявилися суттєво дешевшими після підвищення податків.
Сама ідея подібного податку не є новою, її вже апробували у 1930 році в Данії. У США першим штатом, який ввів цей податок стала Західна Вірджинія у 1951 році. А запровадження його у Мексиці зумовило банкрутство десятків тисяч магазинчиків, в асортименті яких переважали безалкогольні напої. До речі, серед податкових подібних новацій, в Україні теж активно обговорюється запровадження аналогічних податків у розмірі 0,1 євро за 1 літр напою з цукром або ароматизатором.
Ukrainian