Свого часу, один із відомих вчених-фінансистів ХІХ століття написав «…податки, чи точніше кажучи, погані системи податків, були однією із передумов, як видно із історії, того, що нідерландці стали незалежними від Іспанії, швейцарці від Австрії, фрісландці від Данії, і, зрештою, козаки – від Польщі…». При цьому, він не згадав відоме «Бостонське чаювання», яке стало початком Війни за незалежність у США та в своїй основі мало протест проти росту торговельних мит.
У нас прийнято вважати, що у США, країні із найбільш розвиненою ринковою економікою світу, суспільство прекрасно розуміє роль і значення податків і оподаткування для фінансування державних потреб. А громадяни США мало не навипередки біжать сплачувати податки. Насправді, люди завжди залишаються людьми, із своїми бажаннями протистояти тій силі, що примусово вилучає у них частку їх добробуту, навіть у вигляді податків, які, як відомо, є платою за цивілізацію. І американці тут не є виключенням.
Вже перше повстання, яке за своєю суттю мало податкову природу, відбулося у США за президенства Джорджа Вашингтона в 1791 році у штаті Пенсільванія та тривало 3 роки – до 1794-го. В історію США воно увійшло під назвою Пенсільванський бунт, або Повстання через віскі (Whiskey Rebellion), чи Віскі-заколот (Whiskey Insurrection).
Лейтмотивом цієї події стали реформи Александра Гамільтона, міністра фінансів і одного із батьків-засновників США, який із 1928 року зображується на 10 доларових американських банкнотах. Свою міністерську посаду він отримав у 1789 році, а одним із його перших кроків стала консолідація боргів окремих штатів у один федеральний борг, сума якого, на той час, склала 54 млн доларів США. Для покриття виплат за цим боргом спочатку було вирішено підняти ввізні мита, які були основним джерелом федеральних доходів у США. Але відразу стало зрозуміло, що це ситуацію не врятує, тому О. Гамільтон запропонував оподатковувати виробників міцного алкоголю – віскі. На початку 1791 року закон про віскі було прийнято, а до кінця року було визначено податкові округи та податкових інспекторів. За цим законом із кожного галону віскі (приблизно 3,78 літрів) податок становив 9 центів. А його сплата могла проводиться як у грошовій формі, так і у натуральній – самим віскі.
Це відразу не сподобалося американським фермерам-власникам самогонних апаратів, які переганяли надлишок зерна у алкоголь, який було значно легше транспортувати на великі відстані і який мав більшу ціну, ніж зерно. Таким чином, віскі було їх додатковим джерелом доходу, а запроваджений податок, по своїй суті, перетворився у податок на доходи сільського населення, яке і так не сильно розкошувало. Окрім того, на прикордонних територіях, за умов дефіциту платіжних засобів, віскі виступало універсальним засобом платежу, підміняючи гроші.
Осередком протестів виступила західна Пенсільванія, де від вербального невдоволення мешканці перейшли до більш рішучих дій – зловили місцевого податкового інспектора Роберта Джонсона, облили його смолою та виваляли у пір’ї. Судового чиновника, який викликав їх на суд за це били батогом і теж виваляли у смолі та пір’ї. Не дивно, що при такому відношенні платників податків цей обов’язковий платіж не сплачувався ні у 1791, ні у 1792 роках. Дійшло до того, що бунтівні території вирішили відділитися від США та приєднатися до Мексики або Великобританії.
Свого апогею повстання набуло влітку 1794 року, коли в Пенсільванію прибув федеральний маршал, щоби вручити судові повістки 50 фермерам-самогонникам, які не сплатили податок. Тоді кілька десятків озброєних бутлегерів напали на маєток податкового інспектора Джона Невілла, де перебував у той час федеральний маршал. У ході сутички були вбиті та поранені. У відповідь на це федеральний уряд зібрав 12 тисяч ополченців зі штатів Вірджинія, Меріленд, Нью-Джерсі, яких очолив сам Джордж Вашингтон. Але на момент прибуття армії усі заколотники розійшлися по домах, так що бойових дій не було. А було заарештовано 20 бунтівників, яких пізніше було або відпущено, або помилувано.
Для нас цей бунт виглядає дуже дивно, тому він став основою для однієї із конспірологічних теорій змови, за якою, його таємним організатором стала сама федеральна влада в особі Александра Гамільтона, який хотів використати ситуацію після придушення повстання для запровадження загального подоходного оподаткування і посилення федеральної влади. Як кажуть у нас, «затягнути гайки» для американських громадян.
Як не дивно, але ця подія мала подальші глобальні політичні наслідки, адже сприяла подальшому процесу формування політичних партій у США. Якщо податок на віскі запроваджували представники Федералістської партії, яку очолював Александр Гамільтон, то категорично проти нього виступив той прошарок американського суспільства, який став основою Демократично-республіканської партії Томаса Джефферсона, котра і відмінила цей податок, прийшовши до влади у 1801 році.
Ukrainian