Серед багатьох здобутків Стародавньої Греції особливе місце займає її фінансова система, яка не має аналогів в сучасному світі. Через відсутність постійного прямого оподаткування громадян, яке в Греції вважалося ознакою рабства, одним із основних джерел фінансування державних видатків стала система літургій (λητουργιαι) – дослівний переклад «послуг для держави».
У загальному розумінні літургія – зобов’язання найбільш заможних громадян по організації заходів державного значення. За своєю економічною суттю це був податок на багатство, який утримувався шляхом виконання заможними платниками податків натуральних повинностей.
Вперше літургії з’явилися в Афінах, згодом поширилася на інші давньогрецькі міста-поліси, їх механізм застосовувався у елліністичному Єгипті, Стародавньому Римі, Візантії.
Основними видами літургій були:
- хорегія (χορηγια) – фінансування затрат на організацію і проведення музичних та оркестрових свят, пісенних хорів співів у драматичних постановках під час святкувань, приурочених богам (Діонісій, Гефестій тощо);
- гімнасіарія (γυμνασιαρχια) – організація спортивних змагань (нічних забігів з факелами, кінних перегонів) на честь Прометея, Гефеста та Афіни;
- гестіасіс (εστιασις) – почергове пригощання заможними громадянами полісу членів своєї філи (общини), кількість яких могла сягати кількох тисяч осіб;
- арефорія (αρρηφορια) – покриття витрат на виконання жінками обов’язків, пов’язаних із участю в процесії на честь Афіни Паллади;
- гіпотрофія (ιπποτροφια) – постійне зобов’язання громадян, які належали до афінського класу вершників, утримувати бойових коней;
- архітеорія (αρχιθεωρια) – начальство над священними урочистими посольствами, які направлялися полісом на урочистості та спортивні ігри у священні місця Греції, наприклад Олімп;
- проейсфора (προεισφορα) – зобов’язання найбагатших громадян полісу внести до державної скарбниці терміновий надзвичайний майновий податок за громадян усього міста з правом подальшого відшкодування із них їх часток на свою користь;
- триєрархія (τριηραρχια) – зобов’язання по спорядженню кораблів, підтриманню їх у бойовому стані та командуванню ними під час бойових дій.
Обов’язок виконання літургій поширювався на громадян, майновий стан яких оцінювався не менше як у 3 таланти (1 талант дорівнював 26,196 кг срібла. Поділявся на 60 мін, кожна з яких складалися із 100 драхм, які у свою чергу становили по 6 оболи). Як свідчать історики, фінансування літургій було дуже обтяжливим обов’язком для грецьких громадян, який міг призвести до банкрутства і заможних людей. Тому, одна і та ж особа, протягом року, забезпечувала виконання лише одного виду літургії. Для фінансування літургій в межах кожної філи формувалася черга. Від виконання літургій звільнялися архонти (керівники міста), незамужні спадкоємці, сироти та особи, яким були надані спеціальні привілеї за послуги полісу.
Виконання громадянами літургій було почесним обов’язком, який демонстрував їх вагу в суспільстві, здатність впливати на прийняття політичних рішень, та врешті-решт, був головним і невід’ємним елементом тогочасного піару. Найбільш частими літургіями були хорегія та гімнасіарія, а найбільш затратною – триєрархія, яку виконували найзаможніші громадяни із періодичністю одного разу на три роки, при цьому, вони звільнялися від виконання усіх інших видів літургій.
З часом система літургій, яка показала свою ефективність в умовах давньогрецької демократії, втратила своє значення, оскільки не відповідала процесам централізації влади та формування держав.