В новітній історії Великобританії, мабуть, важко знайти більш знакову та відому фігуру ніж сер Вінстон Леонард Спенсер Черчіль, герцог Мальборо – політичний, державний та військовий діяч, британський парламентарій, двічі прем’єр-міністр країни, причому перший раз, у 1940-45 роках, в один із найбільш критичних моментів її історії, коли йшло військове протистояння із нацистською Німеччиною.
Хрестоматійний образ Вінстона Черчіля тісно пов’язаний із його фотографіями, де він або тримає чарку алкоголю, або ж палить сигари, тобто веде не зовсім здоровий образ життя. Проте, переважній більшості людей не відома інша, приватна сторона життя англійського прем’єр-міністра, який захоплювався живописом і протягом життя став автором більше 500 художніх робіт, найвідоміша із яких «Ставок із золотими рибками в Чартвеллі» була продана на аукціоні Сотбіс за 2,8 млн дол США у 2014 році. Але і це не стало рекордом, адже у 2021 році, на аукціоні Крісті, інша його робота «Мінарет мечеті Аль-Кутубія», яка перебувала у сімейній колекції голлівудських зірок Бреда Піта та Анжеліни Джоллі, була продана за 11,5 млн дол США. Цінність цієї картини полягала в тому, що вона стала єдиною, яка була написана Черчілем протягом 6 років ІІ Світової війни та тим, що малювалася вона спеціально для подарунку американському президенту Франкліну Делано Рузвельту, одному із лідерів Антигітлерівської коаліції.
Ще одним напрямком творчої активності Вінстона Черчіля стала література та публіцистика. Свою кар’єру письменника він розпочав у якості військового кореспондента, спочатку на Кубі, де висвітлював повстання місцевого населення проти іспанців; потім на території сучасного Пакистану, який тоді входив до складу Індії, Північній та Південній Африці. Мало хто знає, але він є лауреатом Нобелівської премії з літератури 1953 року. Нобелівський комітет вручив її йому із формулюванням – «За високу майстерність творів історичного та біографічного характеру, а також за блискуче ораторське мистецтво, за допомогою якого відстоювалися вищі людські цінності».
Проте, найбільш оригінальне хобі майбутнього британського прем’єр-міністра було пов’язане із будівельною справою – він любив мулярку, причому, роботу із цегляною кладкою. Це хобі з’явилося у нього після того як він отримав посаду канцлера Казначейства (аналог посади міністра економіки та фінансів), другу за значенням посаду в британському уряді, та ще й до того взяв на себе зобов’язання написати шеститомний звіт про військові дії у ході І Світової війни. Величезне розумове навантаження вимагало активного відпочинку, в якості якого було обрано будівельну роботу з цеглою. У 1922 році Черчіль придбав у графстві Кент помістя Чартвелл, яке було досить занедбаним та вимагало значних будівельних робіт, до яких докладався і сам його власник, який одягався у робочу форму, брав у руки кельму на починав мулярку. А цій премудрості його навчали два досвідчених місцевих будівельники. У своїй сімейній фортеці він власними руками склав садові стіни, огородження навколо грядок, невеликі господарські та декоративні споруди, а також дитячий будиночок «Marycot» для молодшої доньки Мері.
Для себе він вивів формулу свого вдалого робочого дня – «викласти 200 цеглин та написати 2000 слів тексту». Завдяки будівництву йому вдалося долати приступи власної депресії, яку він називав «Чорним псом». Кажуть, що Чарлі Чаплін, тодішня мегазірка Голлівуду, перебуваючи в гостях у Черчіля та прогулюючись помістям, мав необережність запитати власника чи правдою є те, що він сам мурував стіни. На що відразу отримав запрошення від герцога Мальборо долучитися до цього процесу і вже за кілька хвилин став його учнем-помічником у цій справі.
Успіхи Черчіля в цегляній кладці були настільки великими, що він у 1928 році навіть вступив до профспілки будівельників, сплативши членський внесок у 5 шилінгів та отримавши профспілковий білет. Цей вчинок був настільки неординарним, що викликав неоднозначну реакцію у самих будівельників, оскільки як канцлер Казначейства він активно виступав проти проведення у 1926 році загальнодержавного страйку, який був організований профспілками. Тому профспілкові діячі вирішили вигнати майбутнього британського прем’єра зі своїх лав. Після недовгого з’ясування обставин вступу вони звернули увагу на 2 обставини:
– цегляна кладка не була основним видом діяльності новоспеченого члена профспілки, тобто він з цієї діяльності не отримував доходів, на які жив сам та утримував свою сім’ю;
– при написанні заяви на вступ до профспілки він не вказав як довго займається мулярською справою.
Черчіля це настільки зачепило за живе, що він, навіть, виступив з гнівною промовою про несправедливість ситуації що склалася та вимогою переглянути заяви інших членів профспілки на предмет правильності їх написання. І хоч скандал вдалося зам’яти, але своє місце у профспілці будівельників британський герцог втратив.
Ukrainian