Станом на сьогодні, аграрний сектор України займає 1-ше місце у світі за експортом соняшникової олії, забезпечуючи щорічно до 40% світової потреби цього продукту. Наших сусідів із Молдови неможливо уявити без їхньої національної страви – мамалиги, яку виготовляють із кукурудзяної муки. Інших наших, не таких добрих північних сусідів – білорусів міцно пов’язують із картоплею, яка стала національним символом країни. А італійську піцу неможливо уявити без томатного соусу, основою якого є помідори та який є невід’ємним елементом страви.
Усі ці, добре нам відомі культури, об’єднує одна-єдина спільна ознака – вони не були відомі в Європі до відкриття Американського континенту Христофором Колумбом 12 жовтня 1492 року. А їх ми отримали в результаті процесу, який американський вчений Альфред Кросбі, основоположник нового наукового напряму досліджень – екологічної історії назвав «Колумбовим обміном». Під цим поняття слід розуміти процес обміну людськими ресурсами, тваринами, рослинами, технологіями та, навіть, хворобами між Старим (Європа, Азія та Африка) і Новим (Північна і Південна Америка) світами. Природньо, що усі ці процеси обумовили тектонічні зрушення у демографічному, економічному та соціальному житті тогочасного суспільства.
Ще із шкільних курсів історії і географії нам добре відомо, що саме Американському континенту ми завдячуємо наявності у нашому раціоні картоплі, соняшнику, томатів, кукурудзи, гарбузів, кабачків, квасолі, какао-бобів, батату, топінамбуру, арахісу, ванілі, перцю (звичайного та гострого) і це ще далеко не вичерпний перелік. Тютюн та кока сприяли формування у європейців ряд шкідливих звичок, хоча, заради справедливості, спочатку продукція із них вважалася корисною і використовувалася із лікарською метою. Тваринний світ Європи збагатився на домашніх індиків, качок-шипунів, ондатр, нутрій, американських норок, морських свинок, єнотів-полоскунів. Як тут не згадати про колорадського жука, який став найбільш відомим сільськогосподарським шкідником. Для промисловості чудово підійшов каучук, який отримували із соку пальми гевеї. Не обійшлося у цьому обміні і без ложки дьогтю, в якості якого виступають хвороби, яке людство отримало від американських тубільців – фрамбезія, пінта, хвороба Шагаса та ще ряд інших, яких воліють не афішувати у пристойному товаристві.
Так склалося історично, що коли мова заходить про відкриття Америки, то ми, чомусь, в першу чергу, згадуємо те, що отримали європейці, як першовідкривачі континенту, абсолютно не задумуючись над тим, що рух мав двосторонній характер, як із Америки, так і у Америку. Причому, те що отримав Американський континент, мало набагато сильніший вплив для його подальшого розвитку. До прикладу, світовим лідером з експорту кави є Бразилія, але сама кава, в якості сільськогосподарської культури, потрапила вже після відкриття Америки. Аналогічна ситуація і з головним світовим експортером бананів – Еквадором, де ця рослина з’явилася після приходу європейців. Серед топів світового зернового експорту традиційно присутні Канада, США і Аргентина, при цьому хочеться нагадати, що зернові культури (пшениця, ячмінь, жито, овес, просо) були завезені туди із Європи. Як і горох, столовий буряк, редиска, часник, цибуля, капуста, кавуни і дині, груші, яблука, середземноморські фрукти, льон, конопля. Із Азії потрапила цукрова тростина, рис і соя.
Саме для вирощування гевеї, цукрової тростини та кави на американські плантації почали масово завозити рабів із Африки, оскільки вони були більш пристосовані, на відміну від європейців, до важкої фізичної праці у тропічному кліматі. Їхні нащадки, які змішувалися із місцевими аборигенами та вихідцями з Європи заклали основи формування нових культур – латиноамериканської та афроамериканської.
Хрестоматійний образ американського індіанця нерозривно пов’язаний із конем-мустангом. Але справа у тому, що усі мустанги ведуть свій родовід від тих коней-предків, які були завезені у ХVI столітті на Американський континент, в різний спосіб опинилися на волі, зуміли вижити та дати потомство. Згодом, їх повторно приручило місцеве населення, для яких вони стали тим рушієм, що зміним давній уклад життя індіанців. Адже, верхом на коні, значно простіше воювати із сусідами, доганяти здобич на полюванні та долати значні відстані у процесі пошуку нових мисливських локацій. Тому коні для місцевих аборигенів стали символом достатку і чим більше їх було в сім’ї, тим поважнішими були її представники у своєму племені.
Не лише коні зумовили сьогоднішню спеціалізацію окремих американських штатів. Наприклад, знамениті ковбої, або іншими словами коров’ячі пастухи, слідкували за випасом велетенських стад десь у Каліфорнії чи Техасі. Але справа у тому, що вся велика рогата худоба з’явилася теж після відкриття Америки. Окрім неї, в такий же спосіб, з’явилися верблюди, кози, вівці, віслюки, свині, кролі, кури, гуси, коти, домашні бджоли. Сірі щурі теж з’явилися, але це було вимушене зло, адже вони є непроханими пасажирами на будь-якому кораблі, який ходить морями-океанами.
Не залишилися європейці в боргу і у передачі інфекційних хвороб. Особливістю цього процесу стало те, що на момент епохи Великих географічних відкриттів, населення Європи перенесло немало нашесть та епідемій, сформувавши у себе такий-сякий імунітет, якого у американських тубільців не було від слова взагалі. Тому, принесені на Американський континент нові хвороби – чума, віспа, кір, дифтерія, малярія, тиф, туберкульоз, холера і навіть банальний грип стали причиною того, що до місцеве населення Нового світу зменшилося на 90% загинувши в перші 150 років після відкриття Америки.
Обмін Колумба став тією переломною подією в житті сучасної людської цивілізації, яка заклала довготривалий вплив на усі аспекти нашого життя. Взаємний обмін між Старим та Новим світом рослинами, тваринами, товарами, ідеями та народами мав як свої позитивні, так і свої негативні наслідки, створивши нашу сьогоднішню реальність у всій її красі зі своїми перевагами та недоліками.
Ukrainian