ПРО ШВАБСЬКОГО НАТХНЕННИКА ПРОТЕКЦІОНІЗМУ

Останні тенденції у глобальній політиці та сфері міжнародних економічних відносинах переконливо засвідчують той факт, що корабель під назвою «Світова економіка» повільно, але цілеспрямовано дрейфує в сторону бухти, яка називається «Протекціонізм». А якщо говорити серйозно, то світові лідери все частіше вдаються до методів здійснення економічної політики, яка направлена на захист власних ринків. Чого лише один президент США Дональд Трамп тут вартує!

Ідея протекціонізму не є новою. В тій чи іншій мірі до нього вдавалися на усьому протязі історії людської цивілізації. Проте, батьком наукового обґрунтування цього явища слід назвати Фрідріха Ліста – німецького вченого-економіста, публіциста і політика, суспільного діяча і підприємця, американського дипломата, одного із засновників німецької історичної школи політичної економії. Майбутній науковець народився 6 серпня 1789 року у місті Ройтлінген, швабського герцогства Вюртемберг (сучасна Німеччина). У 17 років пішов на державну службу, після заснування в місті Тюбінгені факультету політичних наук у віці 28 років завідував кафедрою практики державного управління та розпочав видавничу діяльність, започаткувавши журнал «Друг швабського народу». У 1819 році очолив загальнонімецький Торгово-промисловий союз – основний двигун економічних реформ на тогочасному німецькому просторі, який за мету ставив економічне та політичне об’єднання Німеччини, що на той час була поділена на 38 карликових держав. Двічі від свого рідного міста Ройтлінгена обирався до Вюртемберзької палати депутатів. У перші ж дні свого депутатства вніс пропозиції щодо відміни внутрішніх мит між німецькими землями та створення єдиного торгового німецького союзу; опікувався питаннями справедливого розподілу податкового навантаження та формування щорічних фінансових планів.

За свою активну суспільно-політичну діяльність отримав репутацію «революціонера», зазнав переслідувань, у тому числі кримінальних, був позбавлений депутатства та засуджений до 10 місячного ув’язнення. Переховувався у Франції та Швейцарії, у 1825 році – емігрував до США, де прожив 7 років та активно почав займатися науковою та підприємницькою діяльностями (вуглевидобутком та будівництвом залізниць). У 1830 році федеральний уряд США призначив Ф. Ліста на посаду консула США у Гамбурзі, а у 1832-му – консула США у Лейпцигу. Активно пропагував будівництво залізниць, за його планом було побудовано залізничне сполучення між містами Лейпцигом та Дрезденом. Взяв участь у конкурсі Паризької академії наук на підготовку наукових праць з питань розвитку зовнішньоторговельних відносин. У 1841 р. Ф. Ліст опублікував головну наукову працю свого життя – «Національна система політичної економії: міжнародна торгівля, торговельна політика і Німецький митний союз», в якій виклав економічну концепцію розвитку Німеччини та за яку йому було присвоєно звання доктора права Єнського університету.

У своїй науковій діяльності Ф. Ліст активно використовував історичний аналіз та історичне порівняння як основу історичного методу пізнання. На його думку, суспільства у своєму розвитку послідовно проходять 5 стадій – варварську, скотарську, аграрну, аграрно-мануфактурну та аграрно-мануфактурно-комерційну. Як позитивний приклад наводив Великобританію – острівну державу із консолідованим суспільством, відсутністю військових дій на своїй території та потреби у постійній армії, ранній розвиток митної системи та наявність сильного флоту. Як антиприклад, Польщу – аграрна держава без потужного середнього класу, яка постійно воювала із своїми сусідами та втратила спочатку контроль над своєю зовнішньою торгівлею, а згодом – свою територіальну цілісність та суверенітет.

Серед основних постулатів протекціонізму Ф. Ліст виокремив наступні:

– протекціонізм виправданий лише в якості інструменту досягнення належного рівня економічного розвитку країни;

– держава, яка досягла за рахунок протекціонізму аграрно-мануфактурно-комерційного рівня, повинна перейти до політики вільної торгівлі;

– індустріалізація промислового виробництва не повинна проходити за рахунок землеробства;

– митний захист не застосовується щодо сільського господарства, оскільки його продукція завжди конкурентноспроможна та користується попитом.

Своє визнання ідеї Ф. Ліста отримали після об’єднання Німеччини «залізним канцлером» Отто фон Бісмарком, коли митний протекціонізм та стрімке нарощування промислового потенціалу дозволило відтіснити Великобританію з позицій світового лідера.