Напевне важко у світовій історії піратства знайти більш знакову постать ніж Френсіс Дрейк – мореплавець і британський лорд, мер Плімута і пірат, віце-адмірал і работорговець, політичний діяч і дослідник.
Думаю, що якщо запитати хто перший здійснив кругосвітню подорож, то мінімально ерудовані люди, як правило, завжди назвуть Фернана Магеллана, хоча насправді він загинув на Філіппінських островах у ході своєї експедиції. Тому правильною відповіддю на це питання буде – експедиція Фернана Магелана, яка добралася до Європи на останньому вцілілому кораблі «Вікторія», у кількості 18 моряків. А першим керівником кругосвітньої подорожі, яка була другою за ліком, хто залишився живим і здоровим став Френсіс Дрейк. Який, до речі, потрапив із Атлантичного у Тихий океан найширшою на земній кулі морською протокою, яка згодом отримала назву протоки Дрейка.
Дослідники припускають, що Френсіс Дрейк народився близько 1540 року у сім’ї збіднілих нащадків аристократичного роду Бедфордів, які займалися сільським господарством і був старшим із 12 дітей родини. Його прямим предком був Джефрі Чосер, автор «Кентерберійських оповідань», якого вважають батьком англійської поезії.
У віці 13 років Френсіс залишив сім’ю та найнявся на невелике річкове судно – барк, яке займалося перевезеннями по Темзі. Напевно, вже тоді він був харизматичною постаттю та вправним моряком, адже через 7 років власник цього судна заповів йому барк у спадок. Але Френсіса цікавили морські простори. Щоб потрапити до касти мореплавців він, у 23 роки, приєднався до свого двоюрідного брата Джона Хокінса, який здійснював трансатлантичні плавання. У їх ході майбутній віце-адмірал опанував всі тогочасні премудрості океанічного плавання, возив рабів з Африки, грабував португальські кораблі. Через 5 років успішних морських походів, Джон та Френсіс потрапили біля берегів Мексики у засідку іспанської ескадри із якої зуміли вискочити із великими втратами. І якщо, після цих подій, Джон Хокінс вирішив полишити цей небезпечний бізнес, то Френсіс Дрейк, навпаки, поринув у нього з головою, а католики іспанці стали для протестанта Дрейка лютими ворогами.
На своєму крихітному кораблику «Суон» («Лебідь») водомісткістю у 25 тон (для розуміння, якщо сучасну залізничну цистерну горизонтально поділити навпіл, то це будуть габарити піратського корабля Дрейка) майбутній переможець іспанської «Непереможної армади» почав захоплювати іспанські судна та грабувати прибережні міста на узбережжі Карибського моря. В травні 1572 року, разом із своїм рідним братом Джоном, на кораблях «Суон» і «Паша» з командами у 73 людини, він висадився на Панамському перешийку та пограбував порт Номбре-де-Діос, де на той час знаходилося золото і срібло, яке транзитом йшло із Південної Америки до Іспанії.
Слава про успішного пірата настільки поширилася, що він був представлений британській королеві Єлизаветі І, яка доручила йому провести піратський набіг на західне узбережжя Південної Америки, де англійські моряки ще не з’являлися. Не дивлячись на те, що королева стала одним із інвесторів експедиції, офіційного дозволу на свій похід Дрейк від неї не отримав.
У грудні 1577 року експедиція Френсіса Дрейка на кораблях «Пелікан» (водомісткістю у 100 тон), «Єлизамета (80 тон), «Морське золото» (30 тон) «Лебідь» (50 тон) і галери «Христофор», маючи сумарно 160 моряків в екіпажах, вирушила із Плімута у свою, як виявилося, кругосвітню подорож. Щоби зрозуміти наскільки це були малі кораблі і наскільки відважні були тогочасні мореплавці, достатньо сказати, що довжина флагманського «Пелікана» була близько 21 метра, а ширина – 5,5 метрів.
У ході експедиції кілька кораблів затонули, а на одному взбунтувалася команда і він повернув до Англії. У ході плавання, яке розпочалося не зовсім вдало, Дрейк, який, як і всі тогочасні мореплавці, був дуже забобонний, вирішив перейменувати свій єдиний корабель у «Золоту лань» («Golden Hind»), на якій і добрався до Вальпараїсо – іспанського порту на тихоокеанському узбережжі. Саме цей порт і став першою жертвою англійського пірата. Згодом до нього додалися Ліма, Санто, Трухільйо і Кальяо. Саме в останньому, пірати дізналися, що незадовго до їх прибуття, його покинуло іспанське судно «Карафуего» вщерть заповнене золотом і сріблом. Цілий місяць пірати переслідували це судно, відволікаючись на грабунок інших кораблів і, врешті-решт, захопили його, взявши на борту цінностей, які оцінювалися у 1600 кілограмів золота. Але не лише дорогоцінні метали цікавили Дрейка, він не гребував і прянощами та китайським шовком, які захопив у мексиканському порту Акапулько.
Розуміючи, що повернутися назад тим же шляхом йому не вдасться, Дрейк вирушив на північ, досягнув узбережжя сучасної Каліфорнії, яку, назвавши Новий Альбіон, оголосив британськими володіннями. Тут він відремонтував «Золоту лань» та обманувши іспанців, пересік Тихий океан, вийшовши до Маріанських островів, звідки взяв курс на мис Доброї Надії і 26 вересня 1580 року його «Золота лань», здійснивши кругосвітнє плавання, повернулася у Плімут, порт із якого вирушала в подорож.
У фінансовому плані плавання було настільки успішним, що принесла його інвесторам прибутків у 500 тисяч фунтів стерлінгів, або ж 4700% від інвестованих коштів. Для розуміння масштабу цих коштів: річний бюджет тогочасної Британії дорівнював близько 300 тисяч фунтів стерлінгів, а для того щоб розбити іспанську «Непереможну армаду» було потрачено 160 тисяч фунтів на побудову кораблів, їх оснащення та озброєння, оплату служби екіпажів тощо. Не дивно, що королева Єлизавета І особисто відвідала «Золоту лань», на борту якого і посвятила Френсіса Дрейка у англійські лицарі, яких, до речі, в ту пору, було не більше 300 осіб в усій Британії.
Свій життєвий шлях Френсіс Дрейк закінчив у 1596 році поблизу панамського порту Портобело, де його, за заповітом, і було похоронено у морі, як справжнього моряка і флотоводця.
Ukrainian