Британська система страхування вважається найбільш досконалою, ефективною та ліберальною серед учасників світового фінансового ринку. Найбільш відомим об’єднанням на ринку страхування є «Lloyd’s of London» (Лондонський Ллойдс). Його помилково вважають страховою компанією, хоча насправді це є страховий майданчик (об’єднання) в межах якого діють страховики.
Свою історію Lloyd’s бере від невеликої кав’ярні, яка розташовувалася недалеко від лондонського порту та була першою на дорозі із нього до міста. На той час, а це був кінець ХVII століття, через порт Лондона проходило до 60% усього британського товарообороту. Природньо, що основним засобом комунікації та отримання інформації були особисті зустрічі людей, задіяних у морській логістиці. Такі зустрічі часто проходили у тавернах та кав’ярнях. На них обговорювалися найрізноманітніші новини та події, які стосувалися стану кораблів, їх маршрутів, кораблетрощ, вантажів, вартість товарів, фрахту та страхування, укладалися угоди.
Власником згадуваної кав’ярні був Едвард Ллойд, який будучи успішним підприємцем, придумав нестандартний маркетинговий хід – усю цікаву інформацію він узагальнював на спеціальній дошці, де зазначалися дати очікуваного приходу та відходу суден, вартість перевезень, ціна на товари, величина страхового захисту тощо. Це було дуже зручно, адже про ці морські новини можна було дізнатись у будь-який момент, незалежно від того чи є присутній їх оповідач. Ця послуга була платною – за можливість підійти і ознайомитись з комерційною інформацією брався 1 пенні. Окрім того, у Ллойда завжди можна було придбати папір, чорнила та гусячі пера для того, щоб зафіксувати усю необхідну інформацію, не сподіваючись на власну пам’ять.
Добре розуміючи комерційний успіх своєї новації, Ллойд почав випускати спеціальний друкований інформаційний листок, який отримав назву «Новини Ллойда», який відразу знайшов свого читача серед судновласників, моряків, купців, банкірів, страховиків. А це сприяло росту кількості угод у закладі громадського харчування Едварда Ллойда, який поступово перетворився на культове місце. Після смерті Едварда у 1713 році, його нащадки не стали змінювати назву компанії та успішно розвивали свій бізнес, який, із часом, переорієнтувався із інформаційної діяльності на страхову.
На початку ХVII століття усі незалежні страховики Лондона об’єдналися у незалежний професійний синдикат, який отримав назву «Кавовий дім Ллойда». Для того, щоб мінімізувати свої страхові ризики, страховики Ллойда наймали на роботу відставних капітанів, які могли детально охарактеризувати специфіку перевезень вантажів, логістичні маршрути, небезпеку, що чекала на моряків у морі, оцінити стан кораблів та їх команд. Від їх професійної думки залежала і вартість страхування. У 1765 році був виданий перший друкований реєстр морських суден, який отримав назву «Зеленої книги» і до якого увійшла інформація про кілька тисяч суден, які були застраховані «Кавовим домом Ллойда».
У 1871 році «Кавовий дім Ллойда» став називатися «Товариством Ллойда» та став дуже впливовим на світовому ринку страхування. З метою контролю за якістю будівництва морських суден ним було створено дочірню організацію – «Морський регістр Ллойда».
На початку ХХ століття страховиків Ллойда мало не розорила загибель сумнозвісного «Титаніка». Але страховики виплатили все до останнього пенні, що лише підняло їх репутацію та сприяло напливу клієнтів. Це відбулося лише тому, що в основі надання страхових послуг Ллойда лежить принцип колективної відповідальності. Його механізм полягає у тому, що страховий поліс підписує не один страхувальник, а кілька – на ту суму, на яку вони згодні. Страховий брокер звертається до страховиків із проектом страхового полісу, який називається «сліп» і у якому зазначені усі умови страхування. Коли набирається достатня кількість страховиків, згодних підписати договір, то він підписуються і на ньому ставиться печатка «Lloyd’s of London». У разі настання страхового випадку, кожен із страховиків виплачує ту суму, що є пропорційною його внеску. Аналогічна ситуація відбувається і при розподілі отриманого прибутку.
На сьогодні «Lloyd’s of London» – одна із найбільш відомих міжнародних організацій у сфері міжнародних фінансів, що займається страхуванням усього на світі – від морських суден до різних забаганок знаменитостей. Перший такий випадок припадає на 1920 рік, коли комік Бен Терпін застрахував свою фірмову косоокість на 25 тисяч доларів США. Мерлін Монро і Чарлі Чаплін, який був відомий своєю специфічною ходою, застрахувала свої ноги, відповідно, на 10 і 20 тисяч доларів. А кіноакторка Бетті Грейбл стала першою, яка отримала страховий поліс на 1 млн доларів США.
Ukrainian