У 1912 році колишній 26-ий президент США Теодор Рузвельт (1857-1919 рр.), який був невдоволений діями свого наступника Вільяма Тафта, теж президента-республіканця, вирішив втретє взяти участь у президентських перегонах.
Будучи особою неординарною – перший американець-лауреат Нобелівської премії миру 1906 року (за сприяння в укладенні мирного Портсмутського договору за результатами російсько-японської війни 1904-05 років), перший та, поки що, єдиний президент США, який був представлений до нагородження найвищою військовою нагородою США – Медаллю Пошани (за участь у іспано-американській війні 1898 року, у якості командира добровольчого кавалерійського полку) і якою його було нагороджено посмертно, аж у 2001 році, він зі власною командою однодумців, вирішив донести до виборців свою передвиборчу програму через друковані засоби масової інформації.
З цією метою, ними було надруковано 3 мільйони екземплярів його передвиборчої програми із амбітною назвою «Сповідь», на титульній сторінці якої було розміщено найкращу фотографію Теодора Рузвельта. При цьому, ніхто не звернув увагу на те, що на нижній частині фотографії був напис «copyright 1910 by moffett studio chicago». Що означало, що правовласником цією фотографії була студія чіказького фотографа Маффета, який автоматично отримав право отримувати авторські відрахування, які становили по 1 долару із кожного екземпляра брошури. Таким чином, на рівному місці, в передвиборчому бюджеті Рузвельта з’являлася «дірка» в сумі тогочасних 3 млн доларів США. Природньо, що ніхто таку суму не збирався проплачувати чіказькому фотоательє. Але саму ситуацію потрібно було рятувати. Для цього було 2 способи – або передрукувати весь тираж брошури, що означало додаткові фінансові та часові витрати, або ж, якимось чином, домовлятися із правовласником фотографії.
Саме на останньому способі було вирішено зупинитися і це завдання було доручено Джорджу Перкінсу – керівнику передвиборчого штабу Рузвельта. Перед ним поставили мету – зменшити величину авторських відрахувань до прийнятного рівня. Щоб досягнути цього результату, Перкінс вирішив дещо змінити акценти в існуючій проблемі, відправивши в Чікаго, на адресу фотографа Маффета (який про свої фінансові перспективи на ниві авторського права був, як кажуть, ні сном, ні духом) телеграму – «Ми збираємося поширити три мільйони брошур із фотографією Рузвельта на обкладинці. Це чудова можливість для фотографа. Скільки ви готові заплатити, якщо ми використовуємо вашу роботу? Відповідь потрібна негайно».
На що негайно отримав відповідь – «Дякую за надану можливість, я готовий заплатити 250 доларів»…
Таким чином, обидві сторони залишилися задоволені одна одною – фотоательє отримало рекламу, а передвиборчий штаб Теодора Рузвельта не лише зекономив 3 млн доларів США, але й ще заробив 250 доларів. Проте, це не допомогло Теодору Рузвельту стати президентом США втретє – ці вибори він програв кандидату-демократу Вудро Вільсону, який, до речі, теж став лауреатом Нобелівської премії миру, але вже 1919 року, за свої миротворчі зусилля у припиненні І-ої Світової війни.
Ukrainian